TY - JOUR AU - Alhajri, Khalifah PY - 2019/12/18 Y2 - 2024/03/29 TI - Рання арабська драма JF - Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво JA - Vìsn. Kiïv. nac. unìv. kulʹt. mistec., Ser.: Scenìč. mistec. VL - 2 IS - 2 SE - ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ DO - 10.31866/2616-759x.2.2.2019.186649 UR - http://artonscene.knukim.edu.ua/article/view/186649 SP - 116-138 AB - <strong>Мета статті</strong> – дослідити питання арабської чи ісламської драми (обидві не обов’язково є синонімами), якою вона була в домодерний період, тобто у період від зародження ісламу в VII ст. до піднесення театру за європейськими моделями у ХІХ ст. Обрана проблематика обумовила широкий контекст дослідження. Зокрема, автор звертає увагу на відсутність сталої традиції театру в розумінні Заходу, що стало проблемою, яка протягом багатьох років привертала увагу критиків та науковців, як мусульманського, так і немусульманського світу. <strong>Методологія дослідження</strong> переважно базується на аналітично-, компаративістсько- мистецтвознавчому підході, що передбачає культурно-антропологічне вивчення еволюції арабського театру, зокрема шляхів становлення ранньої арабської драми та розвитку до 1847 року. <strong>Наукова новизна</strong>. Уперше комплексно із залученням широкого дослідницького матеріалу систематизовано та науково осмислено ранню арабську драму як важливу складову еволюції театрального мистецтва в мусульманському світі. <strong>Висновки</strong>. Арабський театр, безумовно, існував до 1847 року, але через низку причин різні його прояви не переростали у високе мистецтво, як це було в Європі в епоху Відродження. Деякі науковці як мусульманські, так і немусульманські, арабські та неарабські намагалися з’ясувати причини цього, хоча більшість з них виявилася спекулятивною і не вартою пильного розгляду. Цілком ймовірно, що драма не розвивалася поза ембріональними формами з двох основних причин: осорома, якій піддавався театр з боку релігійних діячів, і презирство до драми, яке демонстрували діячі літератури. Драматургічна творчість Ібн Даняла не могла плідно розвиватися, оскільки жанр, для якого створювалися твори (театр тіней), був технічно обмежений, а так званий «Судовий процес над халіфами» залишається поодиноким прикладом ісламського театру, який можна розглядати лише як розвиток мистецтва шанувальників. Пізніші комедії мали тенденцію бути або грубими фарсами, або грубими сатирами, які зазвичай підкреслювали розбещення, жорстокість і зухвалість могутніх можновладців та безпорадність бідного, наївного і вразливого селянина. Ці короткі імпровізовані твори не сприяли розвитку сюжетів чи характерів. Однак це не означає, що такі п’єси зникли із розвитком високого європейського театру; навпаки, особливо в Єгипті вони мали популярність аж до ХХ століття, незважаючи на презирство, яке відчували до них багато освічених арабів. ER -