TY - JOUR AU - Бойко, Тетяна AU - Татаренко, Марина PY - 2022/10/31 Y2 - 2024/03/29 TI - Нова парадигма української класики: вистави Івана Уривського на камерних сценах Києва JF - Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво JA - Vìsn. Kiïv. nac. unìv. kulʹt. mistec., Ser.: Scenìč. mistec. VL - 5 IS - 2 SE - ПРОБЛЕМИ ПРАКТИКИ DO - 10.31866/2616-759X.5.2.2022.266527 UR - http://artonscene.knukim.edu.ua/article/view/266527 SP - 127-136 AB - <p><strong>Мета дослідження </strong>– висвітлити особливості нової парадигми української класики та проаналізувати концепти І. Уривського у виставах «Украдене щастя» (2016) і «Лимерівна» (2019) на камерних сценах Києва. <strong>Методологія дослідження </strong>спирається на такі загальнонаукові методи, як аналітичний (для осмислення естетико-художніх орієнтирів сучасного театрального процесу та розуміння етапів формування нової парадигми української класики), історико- порівняльний (для визначення особливостей режисерських концептів Івана Уривського в ретроспективі вітчизняного театру), феноменологічний (для розкриття специфіки режисури І. Уривського й окреслення її оригінальних рис і творчих прийомів). <strong>Наукова новизна </strong>цієї статті полягає в уведенні до наукового обігу частини режисерського доробку Івана Уривського, в аналізі специфіки та жанрово-стилістичних особливостей його вистав на камерній сцені. <strong>Висновки. </strong>Мистецька діяльність режисера Івана Уривського базується на засадах креативності, інтелектуалізму й домінантного інтересу до текстів класичної драматургії. Пошук символів історичного часопростору п’єс та умотивування їх до фантазійної реальності стають головним концептом вистав «Украдене щастя» (Івана Франка) та «Лимерівна» (Панаса Мирного). У цих виставах режисер працює з природними матеріалами (або їх майстерною імітацією) і предметною сценографією, приділяє велику увагу пластичній роботі акторів та світло-шумовим ефектам створення атмосфери сценічної дії. Його презентація сценічної класики не заперечує традиційних змістів, а навпаки поглиблює й збагачує їх образну лексику. Молодий режисер розробляє власні версії як сублімацію етнографічно-фольклорного колориту й універсальності сюжетних колізій.</p> ER -