Ілюстрований підтекст у трактуванні Михайла Карасьова: від внутрішнього бачення до сценічного виконання

Анотація

Мета дослідження – розглянути особливості інтерпретації поняття «ілюстрований підтекст» у теоретичній практиці Михайла Карасьова («Мистецтво художнього читання», 1965 р.); виявити специфіку його підходу до акторського аналізу художнього тексту, де підтекст трактується переважно як інтонаційно-поведінковий складник мовлення, без акценту на його смисловій основі. Методи дослідження: аналітичний – для ґрунтовного аналізу текстів М. Карасьова, у яких висвітлюється поняття «ілюстрований підтекст»; порівняльно- аналітичний дає змогу зіставити підхід М. Карасьова з класичним уявленням про підтекст; описовий сприяє формулюванню понять та окресленню меж між терміном «ілюстрований підтекст» і традиційним розумінням поняття підтексту як внутрішнього, прихованого смислу. Наукова новизна полягає в дослідженні поняття ілюстрованого підтексту в Михайла Карасьова; здійсненні глибокого аналізу ілюстрованого підтексту в контексті сценічного виконання з акцентом на його функцію в сценічному мовленні й емоційній виразності. Доказано, що М. Карасьов не ототожнював підтекст з прихованим змістом висловлювання; підтекст у нього – не змістова, а інтонаційно-психофізична основа живої мови актора, яка визначає його емоційне ставлення до змісту, характерну особисту інтонацію та акторську присутність у слові. Висновки. Підсумовано дослідження підтексту в сценічному мовленні через призму концепції Михайла Карасьова. Доведено, що у його трактуванні підтекст не є змістовим нашаруванням, яке підлягає тлумаченню або розкриттю, а постає як інтонаційно- психофізична основа мовлення виконавця, що формується в процесі живого сценічного звучання слова. Поняття ілюстрованого підтексту в педагогіці М. Карасьова є важливим інструментом практичного освоєння художнього тексту, що сприяє досягненню інтонаційної органіки мовлення, внутрішньої злагодженості акторського висловлювання та глибини сценічної дії без апеляції до прихованих смислів.