Зооморфні компоненти у практиці українського театру: історіографічний дискурс

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати та виявити тематику зооморфізму в науковому дискурсі України на прикладі праць про народні ігри, обряди, поезію, казки, драматургію, сценічне мистецтво, дизайн, театральну педагогіку. Накреслити подальші вектори наукового обґрунтування цієї невивченої ділянки сценічної культури України. Методологія дослідження спирається на принцип аналітичного підходу, який дає змогу висвітлити основний корпус праць, що стосуються питань літературного та сценічного зооморфізму, та на структурно-типологічний метод, який допоміг виокремити образи тваринного світу з літературного матеріалу та з доробку видатних майстрів сцени. Став у пригоді також семіотичний метод під час тлумачення символіки певних тварин і птахів у народній творчості й театральному мистецтві. Наукова новизна цієї статті полягає в аналізі та систематизації наукових  джерел про зооморфні  образи з різних літературних  жанрів, форм сценічного видовища та вітчизняної мистецької педагогіки. Окрему увагу сфокусовано на введенні до наукового обігу терміна «сценічний зооморфізм», що вказує на тваринні образи або символи, їх психологічне відтворення чи зовнішню імітацію в акторській, режисерській та сценографічній практиці. Висновки. У багатьох творах вітчизняної та зарубіжної літератури присутні образи тварин з людським характером або людей зі звіриними чи пташиними особливостями. Ця література  стає матеріалом для постановки театральних  вистав і демонстрації сценічного зооморфізму, що передбачає особливі підходи до акторської праці та до загальної образної системи постановки.