Традиційний складник символізму Леся Курбаса (на матеріалі гаївок із села Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області)

Анотація

Мета статті – охарактеризувати традиційні елементи символізму видатного актора та режисера, реформатора українського театру Леся Курбаса, окреслити традиційні підходи у процесі його сценічних театральних відтворень як основи українського новаторського театру. Методологія дослідження полягає в поєднанні аналітико-синтетичного методу з історико-типологічним, що дало змогу дослідити символіку гаївок рідного села Леся Курбаса, яка безпосередньо чи опосередковано відобразилася на творчому мисленні режисера в його виставах, а за допомогою методу семіотичного аналізу довести, що в основі рухової пластики лежить цілковите поєднання умовної жестикуляції з натуралістичними ініціальними жестами. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше осмислено зв’язок у творчості Леся Курбаса українських гаївок із символікою та з’ясовано, що традиційні народні етнокультурні чинники живили творчий талант режисера, збагачували його етнокультурне розуміння та допомагали створювати неперевершені сценічні образи. Висновки. Доведено, що хореографічні рухи у староскалатських гаївках побудовані на фігурах, які переважно базуються на символіці дохристиянських вірувань. Найвиразнішими руховими елементами є манера ходьби колом, змійкою, двома шеренгами, різноманітна жестикуляція. Символіка рухів у гаївках, які здавна побутували в рідному селі Леся Курбаса, стала складником формування новаторських засад його театру. Синкретичний образ, метафоричність сценічної дії, згусток-символ окремих персонажів – важливі чинники в його театральних постановках.