Драматургія Саад аль-Фараджа в контексті розвитку театральної справи в Кувейті другої половини ХХ століття

Анотація

Метою статті є дослідження діяльності театрів Кувейту загалом та інтерпретації на їхніх сценах сучасної арабської драматургії зокрема на тлі політичних подій на Близькому Сходу в другій половині ХХ ст. Основну увагу автор зосереджує на творчому доробку Саада аль-Фараджа – відомого в Кувейті актора, театрального діяча, драматурга, громадського діяча. Дослідник фокусується на політичних обставинах, що обумовили актуалізацію окремих тем, які порушує в своїх п’єсах Саад аль-Фараджа, аналізує те, як протистояння між Ізраїлем та арабським світом, політика президента Єгипту Гамаля Абделя Насера вплинула на умогляди творчої інтелігенції Кувейту. Суттєвою для автора статті є проблема політичної цензури в сучасному Кувейті, що обумовила короткочасність сценічного життя низки п’єс Саад аль-Фараджа. Значна частина розвідки присвячена особливостям поетики драматургії Саад аль-Фараджа. У період свого творчого становлення митець перебував під значним впливом європейських новаторських течій ХХ ст., що значною мірою вплинуло на художньо-образний світ його текстів. Головну увагу дослідник зосереджує на п’єсі Саад аль-Фараджа «Традиція – інша природа», у якій виразно проступають прийоми епічного театру Бертольда Брехта. Методологія дослідження полягає в застосуванні політології з метою якнайповнішого розкриття суспільного контексту діяльності театрів Кувейта і творчості драматурга Саад аль-Фараджа. Уводячи творчість кувейтського драматурга у світовий контекст, автор базується на системно-структурному й порівняльному методах. У розгляді конкретного драматургічного твору суттєвим було використання театрально-критичного аналізу. Новизна роботи. Уперше комплексно і з використанням політологічної методології на основі мистецтвознавчого аналізу досліджено діяльність театрів у Кувейті в другій половині ХХ ст. У науковий обіг уводиться важлива інформація про творчий доробок Саад аль-Фараджа, здійснено мистецтвознавчий аналіз його п’єси «Традиція – інша природа». Висновки. Виявлено, що в Кувейті всі основні театри перебували під наглядом урядової цензури, яка, за спостереженнями аль-Фараджа, вважала за потрібне використовувати театр лише для поширення культури «шляхом представлення випадкових та невідповідних прикладів з репертуару світового театру».