DOI: https://doi.org/10.31866/2616-759x.2.1.2019.170745

Ритуал і драма

Khalifah Alhajri

Анотація


Метою статті є дослідження природи зв’язків ритуалу й театру на прикладі мусульманського обрядового театрального дійства те’зіє – шиїтської пасійної п’єси. Обрана проблематика обумовила широкий контекст дослідження. Зокрема, автор звертає увагу на особливості поєднання ритуалу й театру в античній Греції, а також в європейській та американській культурі ХХ століття. Крім того, простежуємо специфіку зв’язків ритуалу й театру в інших культурах, зокрема китайській та японській. Розглядаючи старовинне ритуальне дійство з погляду театральності та сприйняття побаченого, дослідник звертається до художньої практики американського авангардного театру 1960–70-х рр. Певну увагу приділено впливові мусульманського ритуального театру на європейську театральну культуру ХХ століття: йдеться про враження відомого режисера Пітера Брука від перегляду обрядового дійства в Ірані, в 1970-ті роки. При цьому автор наполягає, що те’зіє практично неможливо адекватно сприйняти поза соціальним, культурним і релігійним контекстом. Однією з причин цього є те, що глядачі стають частиною дійства, як і виконавці, тоді як відсторонена скептична публіка, позбавлена віри, не може брати в дійстві повноцінну участь. Приділяючи увагу сучасним неоритуальним тенденціям в європейському та американському театрах, дослідник пристає до думки німецької театрознавки Еріки Фішер-Ліхте, яка розглядає неоритуальність у контексті сучасної перформативної культури. У зв’язку з цим він вдається до загальних характеристик перформативності, окреслюючи ідеї Антонена Арто, Єжи Гротовського, Пітера Брука та інших. Методологія дослідження переважно базується на компаративістському методі, що передбачає порівняння архаїчних ритуалів різних культур (від античних до далекосхідних), а також особливості поєднання ритуалу й театру в цих дійствах. Вагомим теоретичним підґрунтям дослідження стали праці теоретика перформансу Річарда Шехнера та його наставника антрополога Віктора Тернера. Крім культурної антропології, обстоюючи винятковий вплив на глядача ритуального дійства те’зіє, дослідник послуговується теоретичними працями сучасних європейських театрознавців, зокрема Еріки Фішер-Ліхте. Новизна роботи. Уперше комплексно, із залученням широкого контексту, використовуючи компаративістський підхід, спираючись на культурну антропологію та послуговуючись мистецтвознавчим аналізом, досліджено зв’язки ритуалу й театру на прикладі мусульманського обрядового театрального дійства те’зіє. Висновки. Ми показали, що ритуал і театр не ідентичні, хоча можуть бути подібними.

Ключові слова


ритуал; театр; обрядова драма; арабський світ; мусульманська релігія; перформативна культура

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Aeschylus, 2003. Oresteia. Translation from English by Ch. Collard. Oxford: OUP. https://doi.org/10.1093/oseo/instance.00185337

Aronson, A., 2000. American Avant-Garde Theatre: A History. London; New York: Routledge.

Bell, C., 1997. Ritual: Perspectives and Dimensions. New York: Oxford University Press.

Bert, N.A, 2002. Theatre is religious. The Journal of Religious and Theatre, [online] 1, 1. Available at: <http://www.rtjournal.org/vol_1/no_1/bert. html)> [Accessed 30 March 2019].

Brook, P., 1994. There Are No Secrets. London: Methuen.

Csapo, E. and Miller, M.C., 2007. General Introduction. In: The Origins of Theater in Ancient Greece and Beyond: From Ritual to Drama. New York: Cambridge University Press.

Deslauriers, D., 1992. Dimensions of Knowing: Narrative, Paradigm, and Ritual, ReVision, 14, 4, p.192.

Fischer-Lichte, E., 2005. Theatre, Sacrifice, Ritual: Exploring Forms of Political Theatre. New York: Routledge.

Gibb, H.A.R. ed., 1960. Encyclopaedia of Islam. Netherlands Academy. Leiden: E.J. Brill.

Hunt, H., 1962. The Live Theatre: An Introduction to the History and Practice of the Stage. London: Oxford University Press.

Innes, Ch., 1981. Holy Theatre: Ritual and the Avant Garde. Cambridge: Cambridge University Press.

Malekpour, J., 2004. Islamic Theatre. London: Taylor and Francis.

Michael, S.S. ed., 1998. Tragedy and the Tragic: Greek Theatre and Beyond. Oxford: Oxford University Press.

Murray, G., 1957. The Classical Tradition in Poetry. New York: Vintage Press.

Nasr, Seyyed Hossein, 1987. Islamic Art and Spirituality. Ipswich: Golgonooza Press.

Ortolani, B., 1990. The Japanese Theatre: From Shamanistic Ritual to Contemporary Pluralism. New York: E. J. Brill.

Shorter Oxford English Dictionary, 1973. Oxford: OUP, p.1837.

Vince, R., 1984. Ancient and Medieval Theatre: A Historiographical Handbook. Connecticut: Greenwood Press.


Пристатейна бібліографія ГОСТ






Copyright (c) 2019 Халіфа Альхаджрі

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

© Copyright    |   Керівництва для авторів   |   Редакційна політика   |   Редакційний штат   |   Контакти   |