Ритуал і драма

Анотація

Метою статті є дослідження природи зв’язків ритуалу й театру на прикладі мусульманського обрядового театрального дійства те’зіє – шиїтської пасійної п’єси. Обрана проблематика обумовила широкий контекст дослідження. Зокрема, автор звертає увагу на особливості поєднання ритуалу й театру в античній Греції, а також в європейській та американській культурі ХХ століття. Крім того, простежуємо специфіку зв’язків ритуалу й театру в інших культурах, зокрема китайській та японській. Розглядаючи старовинне ритуальне дійство з погляду театральності та сприйняття побаченого, дослідник звертається до художньої практики американського авангардного театру 1960–70-х рр. Певну увагу приділено впливові мусульманського ритуального театру на європейську театральну культуру ХХ століття: йдеться про враження відомого режисера Пітера Брука від перегляду обрядового дійства в Ірані, в 1970-ті роки. При цьому автор наполягає, що те’зіє практично неможливо адекватно сприйняти поза соціальним, культурним і релігійним контекстом. Однією з причин цього є те, що глядачі стають частиною дійства, як і виконавці, тоді як відсторонена скептична публіка, позбавлена віри, не може брати в дійстві повноцінну участь. Приділяючи увагу сучасним неоритуальним тенденціям в європейському та американському театрах, дослідник пристає до думки німецької театрознавки Еріки Фішер-Ліхте, яка розглядає неоритуальність у контексті сучасної перформативної культури. У зв’язку з цим він вдається до загальних характеристик перформативності, окреслюючи ідеї Антонена Арто, Єжи Гротовського, Пітера Брука та інших. Методологія дослідження переважно базується на компаративістському методі, що передбачає порівняння архаїчних ритуалів різних культур (від античних до далекосхідних), а також особливості поєднання ритуалу й театру в цих дійствах. Вагомим теоретичним підґрунтям дослідження стали праці теоретика перформансу Річарда Шехнера та його наставника антрополога Віктора Тернера. Крім культурної антропології, обстоюючи винятковий вплив на глядача ритуального дійства те’зіє, дослідник послуговується теоретичними працями сучасних європейських театрознавців, зокрема Еріки Фішер-Ліхте. Новизна роботи. Уперше комплексно, із залученням широкого контексту, використовуючи компаративістський підхід, спираючись на культурну антропологію та послуговуючись мистецтвознавчим аналізом, досліджено зв’язки ритуалу й театру на прикладі мусульманського обрядового театрального дійства те’зіє. Висновки. Ми показали, що ритуал і театр не ідентичні, хоча можуть бути подібними.