Використання народної спадщини (фольклору) у кувейтських сучасних театральних виставах: обрані моделі

Анотація

Мета статті – аналіз та систематизація досвіду використання фольклору в сучасних театральних практиках Кувейту. Методологія дослідження значною мірою базується на структурно-аналітичному, мистецтвознавчо-культурологічному підході. Наукова новизна. Уперше досліджено роль і місце місцевого фольклору у виставах сучасного кувейтського театру в контексті двох векторів його використання: фольклор у драматургії та фольклор у виставах. Висновки. Деякі автори уникають літературної імітації фольклору та актуалізують його, додаючи до народних авторські оповіді; фольклор слугує джерелом художніх пошуків нових форм для сучасних театральних вистав; джерелами кувейтського фольклору є народні звичаї, традиції, обряди, пісні та персонажі оповідей; у виставах артисти використовували фольклорні прийоми через цензорські обмеження з художньо-естетичною метою та інколи для задоволення аудиторії та впливу на неї; автори адаптували фольклорні матеріали для різних категорій глядачів та актуалізували його; фольклорні символи та жести слугували для ствердження авторських ідей; режисери використовували фольклор для створення метафоричних театральних форм нового естетичного змісту та втілення режисерського бачення непрямими художніми засобами; режисери, використовуючи кувейтські народні пісні, танці, а також костюми та декоративні елементи, надавали художнім творам нового значення та нових інтерпретацій; фольклорні алюзії в нових постановочних ракурсах викликали здивування аудиторії та інколи шокували її; сучасна театралізація фольклору засвідчує, що театр – це не лише художнє слово, але й візуальна мова та аудіомова, які охоплюють діалоги та створюють естетичний образ вистави; інколи у виставах застосовувалися прийоми, близькі до кіно й телебачення.