Перформанс у культурно-мистецькому просторі України ХХ–ХХІ ст.

Анотація

Мета дослідження – вивчити досвід перформативних постановок у контексті культурно- митецьких процесів в Україні ХХ–ХХІ століття. Методи дослідження. Використано методи системного аналізу наукових праць із цієї проблеми, а також методи аналізу та синтезу й узагальнення для визначення результатів. Як методологічну основу дослідження використано філософські (діалектичний), загальнотеоретичні (гносеологічний, структурно- функціональний), спеціальні (порівняльно-правовий, індуктивний) та міжгалузеві методи наукового пізнання (історичний, аналітичний), застосування яких зумовлюється системним підходом. Наукова новизна. Посилаючись на показові приклади з історії та сучасної практики, досліджено джерела традицій українського перформативного мистецтва та проаналізовано сучасні тенденції у розвитку перформансів в Україні. Висновки. Зважаючи на аналіз культурно- мистецького простору України ХХ–ХХІ ст., можна стверджувати, що в Україні домінує театральний перформанс, який, окрім образотворчого мистецтва, увібрав характерні ознаки театрального мистецтва, зокрема сценічний простір і наявність глядача. Такі режисери, як Лесь Курбас, у своїх постановках створювали провокативні акції, що за ознаками відповідають перформансу; формотворчі принципи перформансу часто простежуємо в дійствах різноманітних експериментальних груп, представлених на багатьох українських фестивалях. З огляду на аналіз деяких українських перформансів можна стверджувати, що перформанс розвивається дуже стрімко на просторах України, є достатній досвід і практика, проте щоразу виникають різні напрями діяльності, діапазон можливостей. Зважаючи на прояви останнього десятиліття у сфері перформансу в Україні, видно, що це явище прогресує, цікавить мистецтвознавців і митців, залучає до своїх лав молодь, що дає надію на подальшу активність і його розвиток. Український перформанс поволі стає конкурентоспроможним, усебічним і щораз цікавішим, підкуповуючи своєю глибокою простотою, і претендує на належне місце в мистецтвознавчих дослідженнях. Культурологічними особливостями становлення перформансу в просторі української культури є те, що попри цензуру, фінансову обмеженість культурної сфери та закриття митецьких установ перформанс не тільки був народжений, а й став спроможний надавати нового імпульсу світовому театральному мистецтву. Специфіка означеного явища полягає в переосмисленні цінності культури, подоланні розриву зв’язків між нині наявними індивідами та їх етнокультурними традиціями.