Неокласичний стиль театральної режисури Петра Ільченка

Анотація

Стаття присвячена дослідженню загальних тенденцій розвитку вітчизняного театрального мистецтва. Опрацьовано питання творчого доробку та вкладу Петра Ільченка в сучасний український театр. Ідентифіковано ключових митців, які вплинули на формування творчих уподобань і смаків режисера. Мета дослідження – визначити специфіку та феномен неокласичного стилю театральної режисури Петра Ільченка. Методологія дослідження обумовлена метою роботи й охоплює використання загальнонаукових і спеціальних засобів, зокрема системно-функціонального методу, аналітико-синтетичного, формально-логічного. Основою слугує зв’язок філософсько-естетичних узагальнень з мистецтвознавчими принципами, театрознавчо-емпіричною базою. Новизна дослідження полягає в тому, що ця стаття є одним з перших комплексних досліджень творчості українського режисера театру Петра Ільченка, зокрема індивідуально-творчих рис його діяльності. Висновки. Театральний геній Петра Ільченка поповнює перелік найбільш талановитих вітчизняних режисерів, під орудою якого вийшли такі вистави, як «Одержима», «Сторонні серед нас», «Хазяїн», «Кайдашева сім’я», «Шельменко-денщик» та ще понад сорок інших п’єс. У творчому доробку режисера домінує українська класика. Особливість його неокласичного стилю полягає передусім у здатності адаптувати зміст твору до сучасного життя, модифікуючи лише антураж. Водночас режисер залишається відкритим до експериментів щодо кардинальної зміни мінорного ладу твору на мажорний або ж навпаки. Явний конфлікт у системі «режисер – автор твору» є вимушеним ходом, як правило, виправданим, орієнтованим на розкриття нових сторін і бачення висвітленої проблематики.