Творчо-організаційна діяльність київських театрів: сто днів у реаліях масштабної військової агресії

Анотація

Мета дослідження – вивчити досвід і визначити основні тенденції у творчо-організаційній діяльності театральних колективів Києва протягом перших ста днів повномасштабної війни Російської Федерації проти України. Методологія дослідження. Метод синтезу й аналізу фактологічної інформації використано для комплексного вивчення досвіду діяльності театральних колективів Києва в зазначений період; історичний – для ретроспективного наукового осмислення практики сучасного українського театру; структурно-аналітичний – для систематизації різних векторів творчо-організаційної діяльності 23-х професійних державних театральних колективів Києва; компаративний – для зіставлення результатів; мистецтвознавчий – для вивчення художньої цінності театральних вистав. Джерельною базою дослідження стали відкриті інтернет-ресурси й інтерв’ювання суб’єктів театральної діяльності. Наукова новизна. У дослідженні вперше зібрано, систематизовано та проаналізовано факти й простежено основні тенденції творчо-організаційної діяльності театральних колективів Києва протягом перших ста днів військової агресії Росії проти України у 2022 році. Висновки. У мистецтвознавчій науковій думці ще комплексно не осмислено діяльність театральних колективів України в період воєнних дій 2022 року. Зібраний і проаналізований фактологічний матеріал свідчить, що театральні процеси зазначеного періоду можна умовно поділити на два етапи: у зв’язку з введенням воєнного стану й активними бойовими діями в Києві та Київській області з 24 лютого по 1 квітня – етап повного призупинення публічної театральної діяльності та перенесення вистав на період стабілізації ситуації; у зв’язку з покращенням безпекової обстановки в регіоні з 2 квітня по 3 червня – період поступового відродження у нових форматах публічної театральної діяльності: повернення до обслуговування глядачів у Києві й активізація гастрольної діяльності. Основні проблеми стоденного періоду: кадрове забезпечення роботи колективів, оскільки частина працівників була вимушена залишити Київ; відсутність належної кількості в місті театрів з надійними укриттями або поруч з ними; транспортна та паливна кризи; умови комендантської години. Фінансово-економічна діяльність була глибоко збитковою, а основними джерелами фінансового забезпечення колективів стали накопичені попередньо резерви та державна підтримка, яка значно скоротилася. Деякі театральні приміщення, зокрема Київської малої опери, постраждали та потребують відновлення. Простежуємо цілеспрямовану відмову театрів від російськомовного контенту. Тижнева інтенсивність показу вистав знизилася до двох-трьох. У театрі були постановки довоєнного репертуару та новостворені програми малих лабораторних форм читецького й музично-поетичного спрямування. У квітні-травні більшість театрів повертається до репетицій, є приклади прем’єр. Загалом 61 % з 23-х досліджуваних театральних колективів Києва протягом стоденного періоду відновив, хоч і в обмеженому режимі, свою роботу, а 39 % потрапили в патову ситуацію, проте прагнуть повернутися до роботи.