Самопрезентація та самоідентифікація у світі української сценографії від часів авангарду до сьогодення
DOI:
https://doi.org/10.31866/2616-759X.6.1.2023.276718Ключові слова:
сценографія, сценограф, самопрезентація, ідентифікація, театр, вистава, світло, візуальний образ, простірАнотація
Мета дослідження – вивчити особливості самопрезентації та самоідентифікації української сценографії за кордоном на прикладі визначених мистецьких подій від часів українського авангарду до сьогодення. У статті окреслено світовий контекст розвитку сценографії, проведено паралелі з урахуванням найбільш цікавих світових імен у галузі театрального мистецтва та зазначено, в яких саме подіях і творчих проєктах брали участь українські митці в різні часи. Українська сценографія з 20–30-х років ХХ століття зазнала світового визнання. Обґрунтовано також початок радянської ізоляції та «відлиги» у 60-х роках. Розкрито поступову самоідентифікацію митців як саме українських, а не радянських (російських). Завдяки аналізу останніх досліджень у галузі сценографії та застосуванню методу історичного та мистецтвознавчого аналізів можемо зробити висновок, що українська сценографія змогла вийти на повноцінну самопрезентацію лише з часів незалежності. Наукова новизна. У статті вперше розкрито аспект української сценографії з погляду важливих подій цієї галузі й участі саме українських театральних художників у цих подіях. Висновки статті дають змогу дослідникам сценографії та театру ретельніше звернути увагу саме на міжнародні події в цій галузі та на участь українських театральних художників у них. Зокрема, від першої отриманої всесвітньо визнаної нагороди – Золотої медалі Вадима Меллера крізь радянські часи і участь у Празьких Квадрієнале та Вільнюських бієнале до сьогодення та участі українських художників у Тбіліському бієнале та Празьких Квадрієнале за часів незалежності. Перед нами подвійне завдання – якісно презентувати українську сценографію на міжнародних форумах. І водночас постійно ідентифікувати наших митців минулих часів саме як українських.
Посилання
Bevziuk-Voloshyna, L. (2020, November 3). Ukrainski "Chervoni linii" u Hruzii [Ukrainian "Red Lines" in Georgia]. Den. https://m.day.kyiv.ua/uk/article/kultura/ukrayinski-chervoni-liniyi-u-gruziyi [in Ukrainian].
Ekster, O. (2005). Pro utvorennia laboratorii stsenichnykh postanovok: Dopovid na Vseukrainskomu zizdi predstavnykiv khudozhnikh orhanizatsii. 27.06.1918 Kyiv [On the formation of a laboratory of stage productions: a report at the All -Ukrainian Congress of Artistic Organizations Representatives. 27.06.1918. Kyiv]. In D. Horbachov, O. Papeta, & S. Papeta (Comps.), Ukrainski avanhardysty yak teoretyky i publitsysty [Ukrainian avant-gardists as theorists and publicists]. Triumf [in Ukrainian].
Fialko, V. (2016). Teatr Ukrainy druhoi polovyny XX stolittia: obrazna leksyka [Theater of Ukraine of the second half of the 20th century: figurative vocabulary]. Antykvar [in Ukrainian].
Horbachov, D. (2020). Lytsari holodnoho Renesansu [Knights of the Hungry Renaissance]. Dukh i Litera [in Ukrainian].
Kovalchuk, O. (2019). Stsenohrafichna praktyka u prostori XX stolittia: kyivski realii [Scenographic practice in the space of the 20th century: Kyiv realities]. Feniks [in Ukrainian].
Kovalenko, H. (2006). Teatralnyi konstruktyvizm 1920-kh rokiv [Theatrical constructivism of the 1920s]. In Narysy z istorii teatralnoho mystetstva Ukrainy XX stolittia [Essays on the History of Theater Art of Ukraine of the 20th Century] (pp. 301–325). Intertekhnolohiia [in Ukrainian].
Mudrak, M., & Rudenko, T. (2015). Instsenizatsiia ukrainskoho avanhardu 1910-1920 rokiv [The re-enactment of the Ukrainian avant-garde of 1910-1920]. Rodovid [in Ukrainian].
Proskuriakov, V. I. (2019). Uchast lvivskoi arkhitekturnoi shkoly v zakhodakh Prazkoi kvadriienale 2019 [Participation of the Lviv Architectural School in the events of the Prague Quadrenal 2019]. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series of Architecture, 911(1), 5–9 [in Ukrainian].
Proskuriakov, V., Cholavyn, Yu., & Lyzun, R. (2021). Arkhitektura natsionalnykh teatralnykh pavilioniv na vystavkakh Prazkoho kvadriienale, i zokrema, pershykh ukrainskykh [Architecture of national theatrical pavilions at exhibitions of Prague Quadrene, and in particular, the first Ukrainian ones]. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series of Architecture, 1(5), 117–122 [in Ukrainian].
Rakitina, E. (1975). Svaz sovětských socialistických republik. In PQ 75: Pražské quadriennale jevištního výtvarnictví a divadelní architektury: Bruselský pavilón v Parku kultury a oddechu Julia Fučíka, Výstavní síň ÚLUV (pp. 559–562). Divadelní ústav. https://services.pq.cz/res/data/256/026696.pdf [in Czech].
Rudenko, T. (2020). Avanhardnyi dyzain Vadyma Mellera [Vadim Meller's avant -garde design]. Demiurge: ideas, technologies, perspectives of design, 3(1), 116–128. https://doi.org/10.31866/2617-7951.3.1.2020.207548 [in Ukrainian].
Skott, L. (2021). "Sekretar profspilky". Vadym Meller bilia maketu do vystavy | N 1953 ["The Trade Union Secretary." Vadim Meller near the layout for the performance | N. 1953]. Museum of Theater, Music and Cinema of Ukraine. https://openkurbas.org/collection/vadym-meller-bilya-maketu-do-vystavy-n-1953 [in Ukrainian].
Vladymyrova, N. (2008). Zakhidnoievropeiskyi teatr u dynamitsi kulturotvorchoho protsesu mezhi XІX–XX stolit [Western European Theater in the dynamics of the cultural process of the border of the 19th–20th centuries]. Shchek [in Ukrainian].
Zajcev, L. (1971). Svaz sovětských socialistických republik. In PQ 71: Pražské quadriennale jevištního výtvarnictví a divadelní architektury: Bruselský pavilón v Parku kultury a oddechu Julia Fučíka, Výstavní síň ÚLUV (pp. 335–336). Divadelní ústav. https://services.pq.cz/res/data/256/026698.pdf [in Czech].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторські права на статтю та одночасно надають журналу право його першої публікації на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим особам вільно поширювати опубліковану статтю з обов’язковим посиланням на її авторів та першу публікацію.
Журнал дозволяє авторам зберігати авторські права і права на публікації без обмежень.
Автор опублікованої статті має право поширювати інформацію про неї та розміщувати посилання на роботу в електронному репозитарії установи.