Особливості функціонування аматорських театрів у пенітенціарних установах: історіографічний дискурс

Анотація

Мета дослідження — проаналізувати та систематизувати виявлені наукові дослідження, у яких розглянуто роль та особливості діяльності аматорських театрів у пенітенціарних установах. Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовано комбінацію методів: літературний аналіз — для систематизації джерел та виявлення ключових тенденцій; метааналіз — для огляду результатів попередніх досліджень і визначення загальних закономірностей; метод систематизації — для узагальнення отриманих результатів. Новизна дослідження полягає в зборі й систематизації статей і монографій закордонних та українських авторів з метою наукового осмислення потенційних гуманістичних можливостей театру в системі соціокультурних комунікативних практик. Висновок. Аналіз закордонних досліджень підтверджує актуальність теми. У значному переліку публікацій театр у в’язницях розглянуто в контексті боротьби з расизмом, системою пригноблення та іншими формами соціальної нерівності, що свідчить про різноманітність тематики досліджень і вказує на потенціал театральних програм для підтримки прав людини й створення простору для вираження в’язнів. У виявлених джерелах стверджується, що театральні практики можуть сприяти проявам емпатії серед ув’язнених учасників, що позитивно впливає на спілкування та взаємодії у в’язниці й покращує психологічний стан в’язнів. Виявлено відсутність в Україні сучасних наукових праць, спрямованих на вивчення діяльності та ролі театрів у пенітенціарних установах. Проте вказано на потенціал використання досвіду Медвеж’єгорського та Соловецького театрів, у яких працював Лесь Курбас, для подальших досліджень у цій царині. Отримані висновки вказують на широкі можливості театральної діяльності у в’язницях. Такі програми можуть не тільки сприяти подальшій соціальній адаптації в’язнів у посткарценарному періоді, а й впливати на гуманізацію самої системи кримінальної юстиції як соціальної структури загалом.