Вплив світової сценографії на становлення художника театру в Україні

Анотація

Мета дослідження – на прикладі визначних знакових вистав від часів становлення професії  театрального художника (кінець ХІХ століття) до перших митецьких тандемів режисер  – художник (початок ХХ століття) розглянути яскраві особливості цього процесу в  Україні. Окресливши світовий контекст зародження та розвитку сценографії, провести паралелі з урахуванням цікавих світових імен у галузі театрального мистецтва та зазначити місце українських сценографів у світовому контексті. Саме наприкінці ХІХ – на початку ХХ  століття в Україні, як і  в  усьому світі, зароджувалося й розвивалося поняття «сценографії». Методологічною основою дослідження стали принципи історизму, об’єктивності та системного  підходу. Спираючись на зазначені принципи, у процесі дослідження пріоритетними  стали методи: статистичний (використано опис найбільш важливих вистав кінця ХІХ – початку ХХ століття та з’ясовано, як саме розвивалася професія  сценографа в Україні), емпіричний (вивчення літературних джерел, дослідження визначених знакових вистав), порівняльний (порівняння українських процесів зі світовими процесами в цій галузі,  що  допомогло виявити сутність явищ, які вивчалися, за схожістю і відмінністю притаманних ознак). Наукова новизна статті полягає в тому, що автор досліджує становлення професії сценографа в Україні з урахуванням світового контексту, зупиняючись на досліджені обраних знакових вистав. Висновки. Отже, українська сценографія зародилася й розвивалася паралельно зі  світовими тенденціями (з кінця ХІХ  століття, а  остаточно сформувалася на початку ХХ  століття в  стаціонарному театрі), поступово всотуючи всі необхідні для створення сценічного простору елементи: візуальний образ, сценічне світло, дієвість простору, взаємозв’язок образу актора з простором сцени.