Проєктний менеджмент у сучасних театральних VR-практиках

Олександр Кабанець; Леся Малоока; Олександр Дарованець

doi:10.31866/2616-759X.7.2.2024.314154

Автор(и)

Олександр Кабанець Київський національний університет культури і мистецтв, Україна http://orcid.org/0000-0003-1272-6725
Леся Малоока Київський національний університет культури і мистецтв, Україна http://orcid.org/0000-0002-9247-4021
Олександр Дарованець Київський національний університет культури і мистецтв, Україна http://orcid.org/0000-0002-7465-5216

DOI:

https://doi.org/10.31866/2616-759X.7.2.2024.314154

Ключові слова:

проєктний менеджмент, VR-вистава, імерсивність, імерсивні технології, менеджер, інклюзивність, театральна справа

Анотація

Мета дослідження полягає у визначенні, аналізі та систематизації наявного досвіду проєктної діяльності з організації VR-імерсивних вистав; визначенні й обґрунтуванні основних етапів їх реалізації, що дасть змогу поглибити розуміння системи управління театральними установами, та організації сучасних видовищних форм. У статті порушено питання впливу постійних технологічних змін на ключові аспекти управління театральною справою. Методологія дослідження базується на комплексному підході та спирається на поєднання кількох методів: аналітичного – під час розгляду історичної, культурологічної та мистецтвознавчої літератури з предмета дослідження; теоретично-концептуального – під час аналізу понятійно-термінологічної системи дослідження та виявлення особливостей організації VR-практик. Наукова новизна полягає у визначенні важливої ролі проєктної діяльності в професійній підготовці менеджерів соціокультурної діяльності з урахуванням особливостей технологічної трансформації видовищної індустрії. Висновки. Стрімке впровадження у театральну справу інноваційних досягнень у сфері імерсивних VR-технологій спричинило продукування нових видовищно-експериментальних форм. З огляду на це виявлено, що основним завданням проєктного менеджменту в сучасних театральних VR-практиках стало проведення аналізу виробництва театральних постановок, підтримання зв’язків з аудиторією (визначення рівня імерсивності – рівня занурення), вирішення питань фінансування театральної діяльності, відносин зі стейкхолдерами, а також кадрової політики. На прикладах VR-вистав виявлено переваги проєктного менеджменту в сучасних театральних VR-практиках: імерсивні технології як потужний адаптивний інструмент дали змогу пристосовувати мистецький досвід до потреб людей з різними можливостями, долати перешкоди в процесі творчого самовираження, гарантуючи залучення великої аудиторії під час вистави. Натомість основним негативним результатом цього дослідження може слугувати виявлення того факту, що роль митця та керівника в процесі диджиталізації може бути применшена до нуля. З огляду на це роль керівника театру полягає в мінімізації негативного впливу імерсивних технологій на організацію колективної праці в театральній установі.

Біографії авторів

Олександр Кабанець, Київський національний університет культури і мистецтв

Кандидат юридичних наук

Леся Малоока, Київський національний університет культури і мистецтв

Кандидат історичних наук, доцент

Посилання

Befera, L., & Bioglio, L. (2022, November 28–December 2). Classifying Contemporary AI Applications in Intermedia Theatre: Overview and Analysis of Some Cases. In A. De Filippo, M. Milano, V. Presutti, & A. Saffiotti (Eds.), Artificial Intelligence and Creativity (CREAI 2022) [Workshop Proceedings] (pp. 42–54). Italian Association for Artificial Intelligence. https://ceur-ws.org/Vol-3278/paper4.pdf [in English].

Bezghin, I. D. (2005). Mystetstvo i rynok [Art and the market]. Kompas [in Ukrainian].

Damiano, R., Lombardo, V., Monticone, G., & Pizzo, A. (2019, November 19–22). Artificial Intelligence for Dramatic Performance. In M. Alviano, G. Greco, & F. Scarcello (Eds.), AI*IA 2019 – Advances in Artificial Intelligence (Vol. 11946, pp. 542–557). Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-030-35166-3_38 [in English].

Grząba, M. (2022). Rozwój marketingu cyfrowego w instytucjach kultury podczas pandemii COVID-19 [Digital marketing development in cultural institutions during the COVID-19 pandemic]. In A. Kwiecień, & A. Nocoń (Eds.), Biznes w kulturze − kultura w biznesie: Strategie rozwoju jednostek kultury w kontekście trendów występujących w ich otoczeniu [Business in culture – culture in business: Strategies for the development of cultural units in the context of trends occurring in their environment] (pp. 39–50). Wydawnictwo Uniwersytetu Ekonomicznego. http://dx.doi.org/10.22367/uekat.9788378758099 [in Polish].

Hromadskyi, R. (2008). Upravlinnia teatralnoiu spravoiu u Finliandii [Theater management in Finland]. Academic Bulletin of Kyiv National Karpenko-Karyi University of Theatre, Cinema and Television, 2/3, 91–106 [in Ukrainian].

Klekovkin, O. (2017). Istoriohrafiia teatru: Napriamy. Shkoly. Metody. Postati [The historiography of the theatre: Directions. Schools. Methods. Figures]. ArtEk [in Ukrainian].

Knight, H. (2011, November 24–25). Eight lessons learned about non-verbal interactions through robot theater. In B. Mutlu, Ch. Bartneck, J. Ham, V. Evers, & T. Kanda (Eds.), Social Robotics (ICSR 2011) (Vol. 7072, pp. 42–51). Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-642-25504-5_5 [in English].

Korniienko, V. V. (2005). Teatralnyi menedzhment: metodyka prokatu repertuaru dramatychnoho teatru [Theater management: a methodology for renting the repertoire of a drama theater] [in Ukrainian].

Korzeniowska, E., & Ptaszek, G. (2021). Kompetencje cyfrowe w instytucjach kultury [Digital competence in cultural institutions]. Małopolski Instytut Kultury. https://mik.krakow.pl/wp-content/uploads/Kompetencje-cyfrowe-w-instytucjach-kultury.pdf [in Polish].

Kudria, L. (2009). Virtualna knyzhkova vystavka - nova forma populiaryzatsii dokumentiv [Virtual book exhibition - a new form of popularization of documents]. Bibliotechna planeta, 1, 37–39 [in Ukrainian].

Kuvaieva, T. V., & Shynkarenko, N. V. (2019). Doslidzhennia osoblyvostei virtualnykh vystavok u konteksti didzhytalizatsii [Research of the features of virtual exhibitions within the digitalization]. Ekonomichnyi prostir, 150, 7–13. https://doi.org/10.32782/2224-6282/150-1 [in Ukrainian].

Lenhli, S. (2000). Teatralnyi menedzhment i prodiuserstvo. Amerykanskyi dosvid [Theater management and production. The American experience] (I. D. Bezghin, Trans. & Ed.). Kompas [in Ukrainian].

Lessiter, J., Freeman, J., Davidoff, J. B., & Keogh, E. (2001). A Cross-Media Presence Questionnaire: The ITC-Sense of Presence Inventory. Presence Teleoperators and Virtual Environments, 10(3), 282–297. https://doi.org/10.1162/105474601300343612 [in English].

Liahushchenko, A. (2023). Derzhavnyi teatralnyi menedzhment u konteksti istorychnoho rozvytku stsenichnoho mystetstva [State theatre management in the context of historical development of performing arts]. Academic Bulletin of Kyiv National Karpenko-Karyi University of Theatre, Cinema and Television, 33, 10–20. https://doi.org/10.34026/1997-4264.33.2023.291471 [in Ukrainian].

Modlinski, A. (2019). Strategie instytucji kultury wobec niezadowolenia i bojkotów konsumenckich [Strategies of cultural institutions in the face of consumer dissatisfaction and boycotts]. Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego. https://doi.org/10.18778/8142-619-0 [in Polish].

Modlinski, A., & Pinto, L. M. (2020). Managing substitutive and complementary technologies in cultural institutions: Market/mission perspectives. Management, 25, 1–10. https://doi.org/10.30924/mjcmi.25.s.2 [in English].

Monteverdi, A. M. (2020). Leggere uno spettacolo multimediale. La nuova scena tra video mapping, interaction design e intelligenza artificiale [Reading a multimedia show. The new scene between video mapping, interaction design and artificial intelligence]. Dino Audino editore [in Italian].

Nishiguchi, Sh., Ogawa, K., Yoshikawa, Y., Chikaraishi, T., Hirata, O., & Ishiguro, H. (2017). Theatrical approach: Designing human-like behaviour in humanoid robots. Robotics and Autonomous Systems, 89, 158–166. https://doi.org/10.1016/j.robot.2016.11.017 [in English].

Reaney, M. (1999). Virtual Reality and the Theatre: Immersion in Virtual Worlds. Digital Creativity, 10(3), 183–188. https://doi.org/10.1076/digc.10.3.183.3244 [in English].

Rokeby, D. (2019). Perspectives on Algorithmic Performance through the Lens of Interactive Art. TDR/The Drama Review, 63(4), 88–98. https://doi.org/10.1162/dram_a_00876 [in English].

Sovhyra, T. (2021). Robotic theatre: comparative analysis of human and mechanized activities in the creative process. Creativity Studies, 14(2), 295–306. https://doi.org/10.3846/cs.2021.13545 [in English].

Tabak, W. (2020). Publiczność w wirtualnej rzeczywistości [Audiences in virtual reality]. Didaskalia, 155, 147–179. https://didaskalia.pl/artykul/publicznosc-w-wirtualnejrzeczywistosci [in Polish].

Yudova-Romanova, K., Borko, I., & Semenenko, I. (2024). Invarianty orhanizatsiino-ekonomichnoi biznesmodeli opernoi stseny: istorychnyi dyskurs [Invariants of the organisationaleconomic business model of opera stage: historical discourse]. National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald, 2, 384–391. https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2024.308441 [in Ukrainian].