Режисерські версії «Тригрошової опери»: до питання актуальності теорії епічного театру Бертольта Брехта в театрі ХХI століття

Анотація

Розглянуто три версії сценічного прочитання «Тригрошової опери» Бертольта Брехта, а  саме виставу Е.  Енгеля (Берлін,1928), Р.  Вілсона (Берлін, 2007), Р.  Норріса (Лондон, 2016). Мета дослідження – зіставити за допомогою порівняльного аналізу виставу в театрі Шиффбауердам, безпосередню участь у постановці якої брав Б.  Брехт, та режисерські рішення на сцені Королівського національного театру і театру «Берлінер Ансамбль»; виявити межі інтерпретаційних можливостей сценічного прочитання п’єси «Тригрошова опера», у якій вперше реалізовано напрацювання Б.  Брехта в галузі теорії епічного театру. Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовано методологію театрознавчого аналізу, який передусім базується на культурно-історичному та системному підходах, методах теоретичного аналізу та синтезу, компаративістики й аналогії, абстрагування та конкретизації. Наукова новизна. Уперше здійснено аналіз вистав за п’єсою Б.  Брехта «Тригрошова опера» на сцені європейського театру ХХІ століття та простежено вплив його теорії і практики на сучасне режисерське мистецтво. Висновки. Спираючись на вимоги Б.  Брехта до сценічної реалізації «Тригрошової опери» та основні позиції його теорії епічного театру, виявлено, що не всі режисерські спроби вільної інтерпретації п’єси Б. Брехта стають вдалим режисерським досвідом, відкриттям нових смислів і повноцінним художнім явищем, з одного боку. З  іншого  – урахування базових формоутворювальних аспектів брехтівської драматургії навіть  у  найсміливіших режисерських інтерпретаціях, які спонукають до продукування неймовірних засобів сценічної виразності, здатні створити нову естетичну реальність та наблизити суть змісту п’єси до глядача ХХІ століття.